?

Log in

Хай це повисить зверху

Пару слів про мене, для новоприбулихCollapse )

Останнім часом цей ЖЖ існує в основному:
- щоб складати свої враження про прочитані книжки;
- для звітів про подорожі;
- бо шкода видаляти.

Так шо пишу я тут останнім часом мало, зате по дєлу )
А хто хоче мене більше і частіше - заходьте на facebook.com/atanoissapa


Всьо.

огооо

Забігла сюди випадково, а в стрічці стільки френдів досі щось постять! Таке дивне відчуття, ніби повертаєшся на малу батьківщину, де не був багато років, а там все як раніше - ось рідні качельки, на яких проведено стільки безтурботних годин, ось міст через річку, на якому був перший поцілунок, ось дорога до школи, по якій стільки років...

Пускаєш скупу сльозу, сідаєш на зворотній потяг і їдеш геть.

Підсумкироку

Ледве викроїла трохи часу, щоб написати звіт, і сам цей факт є найяскравішою ілюстрацією цього року )
Вопщєм якось так (не знаю, чи є тут ще хтось живий, але напишу хоча б для себе, щоб на пенсії було що згадувати):

Отже, мій 2014 (відкинемо Майдан та війну, з цим все ясно)
- Довгоомріяна поїздка в Індію. Місяць - це може й не так багато, але для початку цілком вистачило ) Подивились 10 міст, покатались на слоніках, норм )
- Отримала п'ятирічний шенген (уіііііі)
- Відкрила для себе шматочок Європи у вигляді Польщі. Треба буде ще колись.. якось..
- У нас з'явилась кошечка Няша )))) Цілий клубок мімімішності )))))))
- Якщо говорити про роботу, то це був рік чиновників та директорів КП ))) Ще ніколи стільки не спілкувалась з цією верствою населення )))) Виявилось, що вони теж люди. Ну, інколи ))))
- В особистому житті все стабільно добре.
- Мало читала (айяйяй), багато вишивала та в'язала. Підсіла на голку, так сказать ))
- А останні півроку були цілком і повністю присвячені аукціону "Свій за свого"
https://www.facebook.com/svij.za.svogo Назбирали 660 тисяч гривень. І думаю, це найважливіше, що я зробила за весь цей рік.

Є пару планів, які з року в рік ніяк не можуть здійснитись ( Але Індія ж відбулась, значить прийде і це, да? )

Уявіть, якби іноземних туристів, що приїзжають в Україну, возили на яку-небудь Кулебівку, чи Солонянський район ) Я прям уявляю, які б фотки у тих туристів вийшли ))))
А от в Польщі все інакше. Тут навіть 10-тисячне поселення може буде цукерочкою. От наприклад мініатюрний Отмухов - це взагалі щось середнє між селищем та містом. Але як він виглядає...! Живуть же люди :)


кат!Collapse )
Порушимо трохи хронологію нашої подорожі і перенесемся в Мошнинський замок, в якому нам випала честь переночувати дві ночі.
В програмі було написано: "Мошна. Ночівля в замку. Трохи моторошна :) ".
Я це випробовування пережила героїчно, а от деякі з моїх колег навіть спали при світлі. Зараз розкажу чому :)


про графів і конейCollapse )
Да-да, я планувала тікати з ЖЖ на Дрім, але так сі стрєсло, що я знову тут. Просто на поточні пости цілком вистачає ФБ, а перебиратись на новий блог заради нечастих подорожніх звітів якось влом.

Довелось мені днями відкрити для себе Європу. В наш час соромно дожити до 26 років і досі в ній не побувати, але страх перед отриманням шенгену робив свою справу. Європу я нарешті відкрила в рамках прес-тура в Польщу.

Система крута. В Польщі розуміють, що туризм - це золота жила. Викидів в атмосферу туризм не робить. Ресурси не витрачає. Їсти не просить. Тому в Польщі створили державну контору - Польську Туристичну Організацію. Виділяють на неї 10 мільйонів євро на рік. Організація займається тим, що піарить туристичну привабливість Польщі в різних країнах. Наприклад, запрошує журналістів і робить їм прес-тури. Що цікаво, бюджет у таких прес-турів невеликий. Бо з організацією на рівні партнерства співпрацюють різні готелі, замки та ресторани. Інфу про них публікують в брошурах Організації, у відповідь вони безкоштовно селять та годують таких от журналістів, як ми. Крута система, нє?

Повезли нас не в попсову Варшаву, Краків, Вроцлав та навіть не в Гданськ. А в Опольське воєводство, куди рідко приїзжають звичайні туристи. Туризм в Опольщизні тільки розвивається, от вони і піарять його іноземцям.

Ну що, поїхали?


Дивитись і облизуватись )Collapse )
Я тут подумала, що в знак протесту проти СУПівської хунти просто видалятись з ЖЖ було б занадто просто. Краще я використовуватиму цей майданчик для допомоги української армії, всім СУПам на зло =)
От наприклад такі штуки наразі продаються на нашому аукціоні. Нагадаю - всі гроші, отримані за лоти, підуть на закупку всяких корисних штук для військових.

Менш ніж за два тижні роботи аукціону ми уже продали 26 лотів на загальну суму майже 15 тисяч гривень. Враховуючи об'єми потреб військових, це крапля в морі, але буквально кожен бронежилет може врятувати чиєсь життя, а кожні захисні окуляри - чіїсь очі. Про це треба пам'ятати.

Нижче речі, торг за які ще не закритий:


докладніше: що, як, почьомCollapse )
Це навіть не всі лоти, які наразі активні. Нові додаються щодня. Тож лайкайте, торгуйтесь, або пропонуйте свої вироби. Сьогодні, до речі, мене прямо розчулили. ВКонтакті написав хлопець, який запропонував красивенний виріб з бісеру, зроблений руками його матусі. Написав, що мати більше нічим допомогти армії не має змоги, а дуже хоче, тому плете з бісеру, вироби продає, а гроші віддає на допомогу військовим. Після таких людей та таких історій хочеться жити... 
Останнім часом я безнадійний спамер. Але ми з Едом (точніше, Ед, а я на підхваті) організували благодійний аукціон на підтримку української армії. Тому пощу це, де можу.
Там можна купити все на світі: старовинні книжки, монети, кераміку, ексклюзивні чохли для телефонів, хуточки, прикраси і купу іншого. Всі отримані гроші підуть на покупку ліків, берців, бронежилетів та інших необхідних речей для наших військових.
Наприклад, найновіший лот (з'явиться з хвилини на хвилину) - свіжа збірка Дмитра Лазуткіна, яку він підпише спеціально для покупця.
Прийняти участь в аукціоні та пожертвувати щось своє вже зголосились "Тартак", "Тінь сонця" та інші хороші люди =)
Коротше, дєлайтє ставкі, дами і господа =) ОТУТ: www.facebook.com/svij.za.svogo
10487301_490264474443069_5142782813300410232_n

А якщо ви робите щось своїми руками і готові пожертвувати це на благо армії - пишіть в приват і долучайтесь.
Слава Україні!

P.S. За репост - величеееезний плюсік в карму =)

P.P.S. А ось що про нас пишуть дніпропетровські та запорізькі ЗМІ. 

дибр

Останнім часом мене переслідує все нове і "вперше".

Буквально протягом двох місяців ми: завели котіка, купили вєлік та бадмінтон, я зістригла половину волосся, переїхала з ЖЖ на Дрім, записалась в спортзал, а ще у нас в квартирі завелась нова шафа.

А прямо зараз я вперше в житті варю черешневе варення. Поки що результати вражають: Таня в черешні, підлога в черешні, котік в черешні, ноут в черешні і півкухні в черешні. Якщо після всіх цих старань варення вийде несмачним, можете вважати мене лузером )

А Ед ще й лишив мене одну на цілих три дні, і це афігєнно: влаштую завтра треш і угар =)


P.S. Не знаю, навіщо мені взагалі блог, якщо чесно - ФБ наче цілком достатньо, нє?

This entry was originally posted at http://atanoissapa.dreamwidth.org/944.html. Please comment there using OpenID.

Attention! Пости з Дріма будуть автоматично репоститись в ЖЖ ще пару місяців, а потім цей живий журнал остаточно стане мертвим журналом і лишиться у вигляді архіву для нащадків. Бо хлопати дверями в ЖЖ, але все рівно транслювати сюди пости з іншого майданчика - це неконструктивно. Бойкот так бойкот.
Після переходу на дрім у мене виникла думка, а чи потрібен мені взагалі якийсь блог окрім ФБ?
Для початку передислокую свої літрецензії на тематичну літературну соцмережу - вони і так багатьом мозолили тут очі.
Коротше, все що було за тегом "літературне" - тепер буде з'являтись тут livelib.ru/reader/atanoissapa
средний пол"Книга від імені гермафродита" - обіцяє передмова. І здається, що це щось скандальне та постмодерністське. А ніфіга. Автор дав собі завдання пояснити, як так трапилось, що герой став гермафродитом і почав здалеку. Ну дуууже здалеку - на два століття назад. Врешті перша половина книги зовсім не про гермафродита, а про його предків, які жили, любили і злягались під час грецько-турецької війни.

Якби я не знала автора відпочатку, була б впевнена, що це Ірвінг. І, можливо, троооошечки Маркес.
"Средний пол" - це така собі повільна сімейна сага, що зачіпає три покоління однієї сім'ї. Як це - бути "не таким"? Я взагалі люблю літературу про "інакших" людей. Вона є чудовим щепленням від гомофобії та інших "фобій". Поки що одним з найкращих прикладів цієї тематики (з тих, що траплялись мені до рук)  є "Книга Джо" Джонатана Троппера. Цю теж, напевно, додам в колекцію. Гідна річ.

І кстаті, за цей роман автор отримам Пулітцерівську премію. А це вам не ето самоє!

Качати тут
Я рідко тут щось перепощую, але це ні в які ворота (((
Схоже, ЖЖ догниває останні роки...



Оригинал взят у uka_didych в Леді Ді з жж вижили...

[багато емоційного тексту]

... Меня зовут Диана Макарова.

Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
Не виноватая я. Меня так назвали, разрешенья не спросив.
:)
Семь лет я вела свой блог в ЖЖ.. Семь лет я плавала в наших, не всегда уютных жежешечных морях, наблюдая за постепенным упадком ресурса, но упрямо не покидая его – несмотря на технические капризы движка, на отток людей из ЖЖ, на то, что ЖЖ уже давно не торт…
Вопрос верности и ретроградства.
Что доминировало – сложно сказать. Ставлю на верность.
Я любила эту площадку.

Когда российская контора СУПа ибигдановским человеческим голосом предложила мне стать главным редактором украинского сегмента, я пошла на это дело под обычным девизом «Ввяжемся в драку, а там посмотрим!»
Ввязалась, посмотрела.
Многое поняла. И драки случались.
много букоффCollapse )
Это была преамбула.


Дальше начался Майдан.
И в дни, когда не только украинский сегмент ЖЖ, но и прочий интернет-мир, говорили только о Майдане – главная, самая московская редакция ЖЖ, перестала брать мои подборки украинских постов вообще.

Они испугались.

Эти подборки были о Майдане, естественно – а о чём ещё они могли быть?
В начале декабря мне предложили «прекратить этот Майдан в ленте» - цитата.
Когда я удивлённо спросила – а как? А о чём тогда? А не охренели ли вы? – мне ответили, что нуууу… есть вот конкурсы всякие. Опять же блогтуры. Можно о ресторанах и кино.
Не Майданом, мол, единым. И вообще блогеров надо направлять на другие темы. Подальше от Майдана, подальше…
А если я не согласна, так извините.
- Извините… - сказала я, и положила заявление на стол.

И пошла на Майдан, отслеживая события сети изредка – потому что многие из тех, кто читает сейчас мой последний в Жж текст, знают, чем занималась я с декабря по – ох ты Господи, уже июнь, надо же…
Я слышала, что украинская контора ЖЖ развалилась, что коллектив уволился, но продолжает упорно колесить по блогтурам – но это уже было неинтересно.

Началась реальная жизнь. Начались события, в которых кровь, смерть, огонь, боль, надежда, ожидание, немыслимая человеческая самоотверженность и совершенно понятная человеческая трусость. И гонка, гонка – успеть…

Всё, что я хотела – успеть защитить ребят. Тех, кто стоял на Майдане, тех, кто сейчас едет на восток Украины.
Мы – я и моя команда – создали неофициальный фонд Дианы леди. Боже, нам даже некогда было придумать фонду название посерьёзнее, и зафиксировать его в каких-то документах.
Вы просто присылали нам деньги. А мы закупали на эти деньги всё, что может помочь нашей стране и лучшим её ребятам – победить на Майдане и остаться живыми, победить в войне и остаться живыми, залечить раны, ожоги, побои – и выжить.
Read more...Collapse )
Три дня назад на нашу деятельность наконец-то настучали.
Автор стука гордо говорит об этом http://londo-mallari.livejournal.com/186731.html, впрочем, таких авторов могло быть много. В бурных морях нашей уютной всякого плавает, знаете ли…

И я получила письмо счастья от конфликтной нашей, жежешечной комиссии.
Письмо гласило:
Read more...Collapse )

Уважаемый пользователь – то-есть я – письмо прочёл, плечами пожал и дальше побежал.
У меня грузились две машины на Славянск – две одновременно, представляете, сколько необходимых вещей мы передали на передовую?
Наш отчаянный драйвер уже написал отчёт об этой очередной доставке https://www.facebook.com/alexandr.nazarchuk.5
а журналист тоже спел тревожную песенку
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25414501.html

… это была седьмая поездка. И седьмая и восьмая машины, отправленные нами на Славянск.
(в том числе и нами – потому что чем дальше, тем больше фондов и частных лиц приносят к нам в дом адресные посылки «блокпосту Такому-то»)

Восемь машин за полтора месяца.
Более пятиста тысяч гривен, потраченных на нужды передовой, от нашего с вами Какбыфонда – не считая помощи беженцам, медикам, раненым…
Это была самая тревожная поездка.
Сидеть в Киеве, слышать крик в телефонной трубе:
- Останови его! Пусть не едет на наш блокпост! Здесь на подъездах сепаратисты. Расстреляют!
Трясущимися руками тыкать в кнопки телефона и слышать в трубе:
- Абонент поза зоною…
Далее бессилие и страшное чувство вины – все эти поездки были моей инициативой. Как жить, если вдруг случится что с ребятами?
Сутки ждать, пока прозвучит:
- Всё, я уже в Киеве. – от Саши.
- Всё, груз получен. Спасибо вам. Спасибо. – от ребят на блокпостах.
Нет, поверьте, мне было не до писем счастья от какой-то там конфликтной комиссии какой-то там жежешечки.

А конфликтная комиссия тем временем поспешно замораживала мои посты с реквизитами счетов и очень ждала ответа от меня. Очень ждала – иначе почему на следующий день, так и не получив весточки, выслала мне следующее письмо:
Read more...Collapse )
Текста стало больше, нетерпение комиссии явно возрастало.
Всё это напоминало известные ходки одного старика к одному морю. Невод забрасывался, но рыбка игнорировала – да и какая к чёрту рыбка, мы в дни гонки напоминаем себе и друг другу разве что жаб, измученных, тяжело дышащих…
Нам было некогда – у нас шла перепись вновь закупленных вещей и отправка-приём посылок. Бронежилеты одним. От других – медикаменты.
Участие в перевозке беженцев, координация спонсорской помощи от тех людей, которые хотели бы вручить суммы лично раненым и их родным.
И так далее…

Тогда в третий раз старик пошёл к синему морю, и в третий раз забросил свой невод.
И я получила от жежешечки третье письмо, в котором говорилось:
- Ну уважаемый же блогер, ну какого чёрта! Мы уже и так, и эдак стараемся, уже не только твои реквизиты заморозили, а и все посты с отчётами. А ты не звонишь, не пишешь. Забыла, наверное…
Read more...Collapse )
Как думаете, пора бы рыбке уже ответить на такую настойчивость конфликтной комиссии, а?
:)
Отвечаю:
ответCollapse )

Репоста прошу не ради меня. Что мне популярность, что я ей?
Ради фонда.
Нашего и вашего Какбыфонда Дианы Макаровой, в прошлом Дианы Леди.
Этот фонд и ваша дружба - основное, что уношу я из семи лет наших плаваний в не слишком уютных морях нашего ЖЖ.


А что касается стариков с их неводами - посмотрим ещё, кто останется с разбитым корытом.
)))

До встречи.
Ваша Леди.

Теги:

вони знали

Я вже писала про це в ФБ, але повторюсь ще раз. Після подій, що відбуваються у нас з листопада, навіть література стала сприйматись зовсім по-іншому. Очі тепер чіпляються за абсолютно інші сцени та сюжетні лінії, ніж до. От наприклад наступний сюжет. Раніше б навіть жодна думка не вчепилась за нього. А зараз вже вдруге перечитую, і думаю - йопт - це ж про Донбас! З нього писано - не інакше!

насправді це про бунт негрів півстоліття томуCollapse )

(с)  Джеффри Евгенидис "Средний пол"
(чудова, до речі, книга - раджу)

Внєзапно - котік!

Буває в напівсні думки приходять стаями, і кружляють-кружляють, відмахуєшся від них, проганяєш, але вони все рівно чіпляються, мучать і не дають заснути.
Тоді приходить вона, вкладається прямо на голову та включає свій "трактор". Думки лякаються і зникають і ми засинаємо вже разом )

Вона нас вибрала сама. Ми вже давно хотіли котіка. Неодмінно сіренького і неодмінно дівчинку. Якби вона не прийшла в той день на зупинку, вже наступного дня ми пішли б вибирати собі котенятко серед десятків інших. Але вона знала, що на неї чекають, тому прийшла сама.
Я побачила її посеред вулиці, беззахисну, налякану. Люди пестили її грубо, ногами, а вона навіть на такі сумнівні прояви ніжності відповідала муркотінням та радістю.

Я впізнала її не відразу. Коли несла додому, ще сумнівалась, що це наше кошенятко, а не одне з мільйона інших, чужих. Але коли ми разом застряли в ліфті, а вона пригрілась і замуркотіла і притулилась, як до рідної - все вже було ясно. Це вона. Від долі нікуди не дінешся )

Тепер її звуть Няша, і вже тиждень вона - головний ньюзмейкер нашої маленької сім'ї.
Поняття не маю, як ми раніше жили без неї =) Друзі, заводьте котиків, це круто )))

ще трохи котіка =)Collapse )

Сумка. Опитування

Спочатку навіть збиралась купити, а потім подумала: а чи етично в такій сумці наприклад носити їжу, чи гігієнічні засоби? Чи там корм для кота покласти, якщо по дорозі додому побачила зоомагазин...
Та й взагалі: сумка з прапора - це норм?
Цікавить ваша думка, бо може у мене уже паранойя?
10441417_1427244887540729_9155881397994423822_n
Poll #1970742 Така сумка ок?

Така сумка ок?

Норм, чо
21(35.0%)
Патріотичненько! Ябкупив(ла)
15(25.0%)
Сумнівно
18(30.0%)
Це неповага до державного символу
2(3.3%)
Пофіг
2(3.3%)
Свій варіант
2(3.3%)

Jobs сafe. Запоріжжя

Щось давно я не тестувала ніяких закладів, але в Запоріжжі зовсім немає з ким це робити ( Сьогодні нарешті випала нагода покавувати з хорошою франківсько-запорізькою знайомою.
Сходили в Джобс-кафе. Минуле відвідування цього закладу лишило у мене на надто приємні спогади, але вирішила дати "Джобсу" ще один шанс. Та й фотік цього разу захопила.


інтер"єр та деталіCollapse )
Збиралась на завершення написати невеличкий лікбез для тих, хто планує летіти в Індію, але вирішила, що в інеті і так достатньо інфи на тему, що, як, чому і скільки. А якщо хтось шось не знайде - готова в коментах відповісти на будь-які оргпитання.

Короткий зміст попередніх серій:
1. 10 годин в Дубаї. Пафосний, але не душевний хай-тек
2. Делі. Перший індійський шок та фотогенічні люди
3. Делі (продовження). Храм Лотоса і будні
4. Варанасі. Місто, куди приїжджають помирати
5. Каджурахо. 18+
6. Тернистий шлях до Тадж-Махала
7. Вріндаван. Тут живе Крішна. І мавпи.
8. Амрітсар. Про сікхів, з любов'ю (+церемонія закриття індо-пакистанського кордону)
9. Дхарамсала. Життя на висоті 1700 метрів
10. Джайпур. Звірюшки та люди, які так і просяться в об'єктив
11. Бомбей контрастів
12. Бомбейські трущоби. Інша сторона життя
13. Гоа. Три дні в раю. Ну, майже )

Приблизний бюджет подорожі:
Переліт Київ-Делі-Дубаї і назад: 2800 грн\людини
Переліт Джайпур - Бомбей: 400 грн\людини
Переліт Гоа - Делі: 800 грн\людини
Віза: $42 з людини (або 400 гривень, за тодішнім курсом)
Все інше: приблизно по 200 гривень\людини на день (враховуючи сувеніри, внутрішні переїзди потягами та автобусами, житло, дрібні ніштяки, та харчування по тричі на день в кафешках). Тобто ми не економили. З економією могло вийти в рази дешевше.


P.S. Якщо Крішна дозволить, наступною весною буде Іран. Або Балкани. Або... =) 
Гоа ми лишили на кінець подорожі, щоб трохи відпочити від відпочинку =) Взагалі-то я туди їхати і не хотіла, бо попсовіше попси важко собі уявити ) Але Ед любить море, та й від Бомбея це не так далеко - довелось з'їздити.

Коли ми приїхали в (на) Гоа, сезон там вже завершувався. Це був кінець квітня, починалась аццька спека, і всі туристи переселялись поближче до гір, кудись в Дхарамсалу. Ми ж навпаки звідти пересувались на південь. Не надто розумно, але що поробиш? )

краєвиди з реклами Баунті =)Collapse )

жінку плющить

Екземпляр з Кєрчі =) Показова бесіда ))) Навіть провокувати не треба, дівчина добровільно продемонструвала свій інтелектуальний рівень )))) Колоради такі колоради )
От тільки не дуже зрозуміло, чо ж її так плющить - її ж уже Путін врятував, нє?
мда

Календарік

July 2015
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Теги

Нікому не потрібні кнопочки

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com